10 фраз, які вчителі хотіли б сказати батькам

Для того, щоб допомогти вчителям та батькам порозумітися, психологи склали топ-10 питань, які стають наріжним каменем у їх стосунках. Ми пропонуємо до вашої уваги перелік з 10 ідей, які педагоги хотіли б донести до батьків своїх вихованців.

1. Дайте шанс новому вчителю. Зазвичай ми з острахом та недовірою ставимося до всього нового. Спробуйте зрозуміти та прийняти нового вчителя, тоді й ваші діти

зможуть це зробити.

2. Вчитель – звичайна людина. Пам’ятайте про те, що вчителі – такі самі люди, як і всі інші. В них бувають вдалі та невдалі дні, поганий чи хороший настрій.

3. Прийміть нові методи виховання. Сучасні діти дуже сильно відрізняються від своїх батьків, коли вони самі навчалися у школі. Навчальні програми та педагогічні методи постійно вдосконалюються. Ви маєте довіритися професіоналам.

4. Немає нічного страшного чи поганого в тому, що ваша дитина стала навчатися гірше. Не тисніть на неї. Особливо часто в середній школі для учнів починається період «американських гірок». Досвід невдач навчить їх у майбутньому долати труднощі.

5. Навчіться слухати. Для батьків їх діти найкращі у цілому світі, і досить часто вони не можуть спокійно слухати критику чи зауваження на свою адресу, сприймаючи це за особисту образу.

 6. Домашнє завдання для дітей, а не для батьків. Дитині можна допомагати, але аж ніяк не виконувати завдання замість неї.

 7. Цікавтеся успіхами у навчанні та справами у школі, навіть якщо ваша дитина навчається у старших класах. На жаль, батьки першокласників значно частіше спілкуються зі своїми дітьми та їх вчителями.

8. Вчителі теж мають право хворіти. Чомусь не всі батьки готові з порозумінням ставитися до того, що у вчителя може бути лікарняна відпустка. Більшість обурюється, коли вчителя немає на роботі хоча б тиждень.

9. Не дозволяйте дітям обговорювати вчителів. Якщо ви разом із чоловіком чи подругою збираєтесь поговорити про навчання, школу та вчителів, зробіть так, щоб ваша дитина не чула цієї розмови.

10. Звичайно, оцінки – це дуже важливо, але вони не є метою навчання. Не робіть трагедію з поганої оцінки за контрольну. Також не варто надмірно хвалити й за високі оцінки.

 

Виконуємо домашнє завдання

Настав черговий навчальний рік, сезон домашніх завдань відкрито! Часом шкодуємо наших дітей: скільки всього їм задано додому, які складні сьогоднішні програми… Але, тим не менш, домашні завдання потрібно виконувати.

 В деяких сім’ях виконання домашнього завдання – це такий-собі ритуал: увечері, коли батьки втомлені приходять з роботи, та й дитина вже починає позіхати, всі гуртом (частіше – мама з дитиною) всідаються «за уроки», і спільними зусиллями гризуть граніт науки. Чи правильно це? Чи мають батьки допомагати дитині виконувати домашні завдання?

 Відповідь однозначна – так, але саме допомагати, тобто щось відкоригувати, часом пояснити незрозуміло сформульоване завдання, десь «підштовхнути» на правильну думку, перевірити якість виконання. Але в жодному випадку – не робити завдання за дитину. З двох причин: по перше, вчитель має знати реальні можливості учня; по друге, навчання – це особистий марафон кожного, а не естафета: «хто перший», «хто кращий»?! До речі, такі от естафети часто потім роблять ведмежу послугу, бо дитина може сама переплутати, де її можливості, а де заслуга мами (тата, бабусі, дядька-професора математики).

Перед тим, як черговий раз розв’язати задачу з фізики за своє чадо, подумайте, чого вчите цим дитину: вчите її НЕ мислити, адже ніхто не може мислити, міркувати за когось, так само, як не можна відчувати, любити, сумувати замість когось.

То що ж, не маємо дітям допомагати у виконанні домашніх завдань? – Зовсім ні. Батьки можуть бути біля дитини, коли вона читає чи пише, мають бачити, чим вона займається. Долаючи шкільні труднощі, дитина відчуває потребу у присутності доброзичливої людини. Можна, щоб, наприклад, дитина вголос прочитала матері чи батькові завдання, яке має виконати, адже часто буває, що важке завдання, вимовлене вголос, одразу стає більш зрозумілим. Діти дуже потребують батьківської уваги та похвали, тому Ви можете попросити чадо переказати прочитане, відповісти на запитання, стосовно вивченого матеріалу, - матимете нагоду і перевірити, і похвалити!

Звісно, якщо дитина має запитання, не розуміє матеріалу, батьки мають роз’яснити їй, щоби дитина могла продовжити роботу. Але впоратись із домашнім завданням, з усіма його труднощами – завдання саме учня. Якщо дитина не може цього зробити – доцільніше повідомити про це вчителя, а не виконувати завдання за неї.

 

Поради батькам

• Не чекай, що твоя дитина буде таким, як ти або таким, як ти хочеш. Допоможи йому стати не тобою, а собою.

 • Не вимагай від дитини плати за все, що ти для нього зробив.

 • Не зганяй на дитині свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб.

 • Не стався до його проблем зверхньо. Життя дане кожному під силу і, будь упевнений, йому вона важка не менше, ніж тобі.

 • Не принижуй!!!

 • Не забувай, що найважливіші зустрічі людини - це його зустрічі з дітьми.

 • Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини. Муч, якщо можеш, але не робиш. Для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.

 • Дитина - це не тиран, який заволодіває всій твоїм життям, не тільки плід плоті. І крові. Це та дорогоцінна чаша, яку життя дало тобі на зберігання.

 • Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би , щоб робили твоєму.

 • Люби свою дитину будь-якою - не талановитою, невдахою, дорослим. Спілкуючись з нею, радій, тому що дитина - це свято, яке поки з тобою.